14 листопада 2013, Європейський суд з прав людини оприлюднив своє рішення у справі «Шмушкович проти України».
Євросуд констатував:
2009-го року українська влада в особі одеських мерії, міліції та судів (на той момент президент України – В. Ющенко, прем’єр – Ю. Тимошенко, міністр внутрішніх справ Ю. Луценко, мер Одеси – Е. Гурвіц) порушили:
- статтю 11 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (СВОБОДА ЗІБРАНЬ ТА ОБ’ЄДНАНЬ);
- статтю 6 Європейської Конвенції (ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД).
Також Євросуд зобов’язав Україну виплатити Михайлові Шмушковичу 2 000 євро за порушене право.
19 березня 2009 депутат Одеської міськради та заступник голови громадської організації «Зеленка» Михайло Шмушкович провів пікетування Одеської міськради з вимогою припинити забудову історичної частини Одеси. Про пікет він повідомив мера міста за 2 дні. Пікет відбувся без будь-яких ексцесів та порушень громадського порядку. Але згодом Приморський районний суд за поданням міліції оштрафував його за те, що він повідомив владу про пікет за 2 дні, а не за 10, як цього вимагав Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988. Мовляв, таким чином Шмушкович порушив ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів і демонстрацій).
Євросуд своїм рішенням вказав, що таким чином відбулося незаконне втручання держави у право українських громадян на мирні зібрання.
Євросуд також фактично підтвердив, що Указ Президії ВР СРСР від 28.07.1988 не може застосовуватися в Україні, а застосування статті 185-1 КУпАП є незаконним, поки не ухвалено спеціального закону про мирні зібрання.
Євросуд даним рішенням, як і у справі «Вєрєнцов проти України» знову підтвердив про необхідність реформування законодавства в цілому, а не створення спеціального закону. Суддя Євросуду Станіслав Шевчук у своєму коментарі вказав, що намагання ухвалити спеціальний закон про мирні зібрання, мають суто політичний, а не правовий підтекст.
«Конституція України не вимагає , щоб право на мирні зібрання залежало від прийняття будь-якого відповідного закону. Стверджувати протилежне, це значить прийняти стару позитивістську думку про те, що положення Конституції про права людини та основних свобод не мають прямої дії і вимагають прийняття "стимулюючого" законодавства. Але, на мій погляд, стаття 39 у поєднанні зі статтею 8 Конституції, яка встановлює пряму дію конституційних положень, підлягають безпосередньому застосуванню судами і кожен може звернутися до суду безпосередньо для захисту конституційних прав і свобод» - зазначив суддя.
Більш докладно про рішення Євросуду у справі «Шмушкович проти України», презентацію перекладу рішення Євросуду та про ситуацію з проектами спеціального закону про свободу зібрань буде висвітлено на прес-конференції ВГО «Інститут Республіка» 18 листопада о 12:00 у інформаційному агентстві «Інтерфакс».
Акредитація за телефоном: 097-394-32-15, Олександра
Write a comment